Ін’єкції тріамцинолону ацетоніду при лікуванні ізольованого псоріазу нігтів
На щорічній зустрічі Американської Академії Дерматології була зроблена доповідь щодо внутрішньовогнищевого лікування ізольованого псоріазу нігтів.
Вчені провели ретроспективне когортне дослідження, щоб визначити частоту переходу на інший препарат у пацієнтів, які почали використовувати біологічні препарати для лікування псоріазу, протягом 24 місячного періоду спостереження,
використовуючи дані баз даних Merative MarketScan Commercial та Medicare Supplemental Research.
Учасники були віком від 18 років і старше, з підтвердженим діагнозом псоріазу, всі вони розпочали прийом нового біологічного препарату. Аналіз включав 7997 учасників з псоріазом, які отримували інгібітори IL-23 (n=2886; 36,1%), інгібітори IL-17 (n=1855; 23,2%), інгібітори фактора некрозу пухлин (TNF; n=2286; 28,6%) та інгібітори IL-12/23 (n=970; 12,1%). Середній вік учасників становив 44,9 року, 48,3% з них були жінками.
Частота переходу на інший біологічний препарат загалом для всіх досліджуваних препаратів становила 14,4% через 12 місяців і 26,0% через 24 місяці. Інгібітори IL-23 мали найнижчі показники переходу: 6,4% переходу через 12 місяців і 12,7% переходу через 24 місяці. І навпаки, інгібітори ФНП мали найвищі показники переходу: 24,8% переходу на інший препарат через 12 місяців і 39,1% переходу через 24 місяці.
Після підрахунку ризиків переходу на інший препарат виявилося, що учасники, які отримували інгібітори TNF, IL-17 та IL-12/23, мали в 4,2 рази (ДІ 95%), в 2,4 рази (ДІ 95%) та 2,2 рази (ДІ 95%) більше ризику перейти на інший препарат порівняно з тими, хто отримував інгібітори IL-23 (P <0,0001), відповідно. Більшість пацієнтів, які змінили біологічну терапію, перейшли на біопрепарати нового покоління: 35,2% - на інгібітори IL-17 і 37,4% - на інгібітори IL-23.
Значні відмінності спостерігалися в частоті переходу між конкретними біологічними препаратами (P <0.0001). За 12-місячний період найнижча частота переходу була для ризанкізумабу - 4,5% порівняно з усіма іншими біологічними препаратами (P <0,05), за ним слідував гуселькумаб - 8,2%. За 24 місяці найнижча частота переходу на інший препарат порівняно з іншими біологічними препаратами спостерігалася при застосуванні ризнакізумабу - 8,5% (P <0,05), за ним також слідував гуселькумаб - 15,7%.
Попереднє застосування біологічних препаратів в анамнезі, вік 51-64 роки та жіноча стать були достовірними предикторами переходу на інший препарат у пацієнтів з псоріазом (скориговане відношення ризиків 1,2; 1,3 та 1,4 відповідно; P ≤ 0,0005).
Отже, ризанкізумаб мав найнижчу частоту переходу на інший препарат порівняно з усіма включеними у дослідження біологічними препаратами.
https://www.dermatologyadvisor.com/home/topics/psoriasis/switching-biologics-common-psoriasis/
Armstrong, A. W., Patel, M., Li, C., Garg, V., Mandava, M. R., & Wu, J. J. (2023). Real-world switching patterns and associated characteristics in patients with psoriasis treated with biologics in the United States. Journal of Dermatological Treatment, (just-accepted), 1-19. [PMID: 37154473]