Часті респіраторні інфекції у перші роки життя можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком розвитку атопічного дерматиту (АД) протягом дитячого віку.
Такі результати отримали дослідники, проаналізувавши дві незалежні когорти дітей. Робота опублікована 29 липня 2026 року в JAMA Dermatology.
Дослідники використали дані 663 дітей із данської когорти COPSAC2010 та перевірили отримані результати ще на 707 дітях американської когорти VDAART. Учасників спостерігали від народження до 10 років у данській когорті та до 6 років у американській.
У COPSAC2010 діти з найбільшою кількістю інфекційних епізодів у ранньому віці мали на 61% вищі шанси мати АД у наступні роки порівняно з дітьми з найнижчим рівнем інфекційного навантаження (скориговане OR 1,61; 95% ДІ 1,05-2,47). Якщо оцінювали не лише кількість епізодів, а й загальну кількість днів із інфекційними захворюваннями, показник був ще вищим – OR 1,69.
Цікаво, що найбільший внесок у виявлений зв’язок робили саме респіраторні інфекції. Результати другої когорти підтвердили тенденцію: у дітей із найбільшою кількістю інфекцій ризик АД був вищим на 76% (OR 1,76; 95% ДІ 1,16-2,70). При цьому кожен додатковий інфекційний епізод асоціювався приблизно з 3% збільшенням шансів розвитку АД (OR 1,03).
Автори підкреслюють, що дослідження демонструє асоціацію, а не причинно-наслідковий зв’язок. Водночас узгоджені результати двох незалежних когорт підтримують гіпотезу про те, що інфекційне навантаження в ранньому віці може бути одним із чинників, які впливають на формування атопічного дерматиту.
https://jamanetwork.com/journals/jamadermatology/article-abstract/2851919
Brustad, N., Wang, T., Sultan, T., Jensen, S. K., Gomes, B., Klein, A., ... & Chawes, B. (2026). Early Respiratory Infection Burden and Atopic Dermatitis in Childhood. JAMA dermatology. [PMID: 42525399]
Антиепілептичні препарати залишаються однією з найважливіших причин найтяжчих медикаментозних реакцій шкіри – синдрому Стівенса-Джонсона (SJS) та токсичного епідермального некролізу (TEN).
Попри добре відомий зв’язок ультрафіолетового випромінювання з раком шкіри та фотостарінням, навмисна засмага залишається дуже поширеною.
Агоністи рецепторів GLP-1, які широко застосовують для лікування цукрового діабету 2-го типу та ожиріння, можуть приносити користь не лише для контролю маси тіла й рівня глюкози, а й покращувати прогноз у пацієнтів із гнійним гідраденітом (hidradenitis suppurativa, HS).
