Ін'єкції ботулотоксину (БТ) дають хороші короткострокові результати при лікуванні хронічних анальних тріщин (ХАТ).
Дослідники провели ретроспективний огляд в одному академічному центрі третього рівня. Учасниками дослідження були дорослі (N=161) з діагнозом ХАТ, які отримували ін'єкції БТ з 2018 по 2023 рік.
Пацієнти отримували 100 одиниць онаботулотоксину А, введених у м'яз внутрішнього сфінктера або міжсфінктерну борозну. Вони проходили спостереження через 4–8 тижнів після ін'єкції та за клінічними показаннями – після цього. Первинні результати включали показники загоєння після ін'єкції БТ, варіанти визначалися як: стійке загоєння, стійка або рецидивна тріщина.
Середній вік учасників дослідження становив 45 років, 54,6 % з них були жінками. Найчастішою локалізацією була задня анальна тріщина (82,0 %), а найпоширенішим місцем ін'єкції був задній квадрант (65,8 %). Середній термін спостереження становив 14 місяців (IQR, 5,0-28,0).
Через 8 тижнів 73 пацієнти (45,3%) відмічали загоєння, а 88 пацієнтів (54,7%) мали стійкі тріщини. Із числа учасників з початковим загоєнням, у 42 (26,1% загалом) збереглося довгострокове загоєння, а 31 пацієнт мав рецидив після початкового загоєння (19,2% загалом). Медіана часу до рецидиву становила 8,5 місяця.
Стійкі або рецидивні тріщини після першої ін'єкції БТ спостерігалися у 119 пацієнтів. Всього 38 учасників (31,9%) були втрачені для подальшого спостереження або не мали додаткових інвазивних втручань, 54 (45,4%) мали повторні ін'єкції БТ, 15 (12,6%) мали наступні ін'єкції БТ та операцію, а 12 (10,0%) мали в якості наступної медичної процедури хірургічне втручання.
З 38 пацієнтів, яким було проведено наступні ін'єкції БТ, короткострокове загоєння відбулося у 24 (63,2 %) пацієнтів. Щодо довгострокових результатів, у 14 (36,8 %) пацієнтів відбулося стійке загоєння, у 10 (26,4 %) — рецидив, а у 14 (36,8 %) — були персистуючі тріщини.
З 16 пацієнтів, яким було проведено хірургічне втручання, 8 (50,0%) перенесли операцію після невдачі першої ін'єкції БТ, а ще 8 (50,0%) — після невдачі декількох ін'єкцій БТ. Короткострокове загоєння спостерігалося у 11 (68,7%) пацієнтів, довгострокове загоєння відбулося у 10 пацієнтів (62,5%), у 1 пацієнта (6,2%) спостерігався рецидив, а у 5 (31,3%) – стійкі тріщини.
Серед пацієнтів з рецидивом після первинної ін'єкції БТ (n=31) 17 (54,8%) отримали кілька ін'єкцій БТ. Короткострокові та довгострокові показники загоєння, пов'язані з кількома ін'єкціями БТ, становили відповідно 53,4% (n=8/15) та 26,7% (n=4/15). Довгострокове загоєння відбулося у 2 пацієнтів, яким було проведено хірургічне втручання.
Серед пацієнтів із стійкою тріщиною після первинної ін'єкції БТ (n=88), 42,0% (n=37) отримали кілька ін'єкцій БТ, і короткострокове та довгострокове загоєння відбулося у 69,6% (n=16/23) та 43,5% (n=10/23) відповідно. Серед 24 пацієнтів, яким було проведено операцію, короткострокове та довгострокове загоєння відбулося відповідно у 64,3% (n=9/14) та 57,2% (n=8/14) випадків. Серед учасників, яким було проведено повторне втручання після першої ін'єкції БТ (n=54), у 35,2% (n=19) випадків тріщина так і не загоїлася.
Загалом 66 пацієнтів (49,3%) мали довгострокове загоєння після одноразової ін'єкції БТ, багаторазових ін'єкцій БТ або комбінації ін'єкцій БТ та операції. Жоден підхід не мав статистично значущої різниці, хоча група, яка перенесла операцію, мала вищі показники довгострокового загоєння (62,5% проти 36,8%; P = 0,06).
Обмеження включають ретроспективний дизайн дослідження в одній установі, втрату низки пацієнтів під час спостереження.
«Ботулотоксин залишається розумним, мінімально інвазивним варіантом лікування хронічних анальних тріщин», — зробили висновок автори дослідження. «Однак його помірні показники загоєння та значні показники рецидивів обмежують його роль в якості стандарту лікування для всіх пацієнтів».
Aboelmaaty, S., Ng, J. C., Gupta, A., Keshk, N. O., Gomaa, I., Zhang, L., ... & Rumer, K. K. Long-term Outcomes of Botulinum Toxin in the Treatment of Chronic Anal Fissures: A Stepwise Approach to Managing Recurrent and Persistent Cases. Diseases of the Colon & Rectum, 10-1097. [PMID: 41489292]
Агоністи рецепторів GLP-1, які широко застосовують для лікування цукрового діабету 2-го типу та ожиріння, можуть приносити користь не лише для контролю маси тіла й рівня глюкози, а й покращувати прогноз у пацієнтів із гнійним гідраденітом (hidradenitis suppurativa, HS).
Токсичні ураження шкіри є одними з найпоширеніших побічних ефектів хіміотерапії та променевої терапії. Вони можуть спричиняти сильний біль, порушувати якість життя пацієнтів і навіть змушувати лікарів тимчасово припиняти протипухлинне лікування.
Чи потрібні щомісячні лабораторні дослідження всім пацієнтам, які отримують ізотретиноїн? Саме це питання порушили американські дерматологи у новій публікації JAMA Dermatology, закликавши переглянути усталену клінічну практику.
