Нова система класифікації підтипів офіазису може допомогти в точній діагностиці захворювання, виявленні пацієнтів із гіршим прогнозом для забезпечення раннього втручання та диференційованого підходу до лікування, як свідчать результати дослідження, опубліковані в журналі «Journal of the American Academy of Dermatology».
Дослідники прагнули охарактеризувати гістопатологічні, трихоскопічні та клінічні особливості офіазису з метою виділення окремих клінічних підтипів серед пацієнтів з гніздовою алопецією.
Дослідники провели ретроспективне дослідження пацієнтів з офіазисом (n=150), універсальною/тотальною алопецією (AU/AT; n=90), гострою дифузною та тотальною алопецією (ADTA; n=30) та вогнищевою гніздовою алопецією (n=120). Пацієнтів набирали в одному центрі в Китаї в період з 2018 по 2025 рік. Для оцінки тяжкості алопеції використовували шкалу Severity of Alopecia Tool (SALT). На основі характеру ураження шкіри голови було запропоновано класифікацію офіазису за 3 підтипами та оцінено їх прогностичну цінність.
Характерне смугоподібне випадання волосся вздовж скронево-тім’яно-потиличної ділянки шкіри голови було виявлено у всіх пацієнтів у когорті з офіазисом. Шкіра голови пацієнтів з офіазисом не виявляла виражених ознак атрофії, кератотичних пробок, лусочок, еритеми чи інших ознак запалення. Папул на обличчі не спостерігалося. Усі пацієнти цієї когорті отримували лікування протягом щонайменше 6 місяців, включаючи дупілумаб, інгібітори Янус-кінази (JAK), антигістамінні препарати, гліциризин, пероральні глюкокортикоїди, а також місцевий міноксидил та внутрішньовогнищеві ін’єкції кортикостероїдів.
Середній (SD) вік когорті з офіазисом становив 30,31 років. Поточна медіана тривалості захворювання становила 48 місяців, що було значно довше, ніж у пацієнтів з вогнищевою алопецією (4,50 місяців) або ADTA (3,00 місяців). Майже дві третини пацієнтів (63,33 %) залишалися в першому епізоді без досягнення повного відростання волосся з моменту початку захворювання. Активність захворювання в когорті з офіазисом становила 38,67 % проти 80,00 % для вогнищевої алопеції, 93,33 % для ADTA та 71,11 % для AU/AT.
У 150 пацієнтів з офіазисом порівняно з іншими підтипами алопеції спостерігалися нижчі показники активності відростання волосся, триваліший перебіг захворювання та переважання жінок в контингенті. Гістопатологія показала збільшення кількості фолікулів у фазі телогену та мінімальне запалення, тоді як трихоскопія виявила мінімальні ознаки активності, велику кількість жовтих крапок та меншу ураженість пушкового волосся, що вказує на хронічний характер захворювання.
Дослідники запропонували 3 підтипи офіазису, включаючи типовий офіазис, що визначається звичайним смугоподібним випаданням волосся вздовж лінії росту волосся; офіазис з вогнищевою алопецією, що визначається смугоподібним випаданням волосся вздовж лінії росту волосся з додатковим вогнищевим випаданням волосся за межами лінії росту волосся; та офіазис з дифузним випаданням волосся, що визначається смугоподібним випаданням волосся або порідінням вздовж лінії росту волосся, а також дифузним порідінням по всій поверхні шкіри голови.
Було виявлено, що прогнози для всіх трьох підтипів різні. Порівняно сприятливе відростання волосся було виявлено лише при офіазисі з вогнищевою алопецією, причому показник SALT 50 був досягнутий у значно більшій кількості пацієнтів з офіазисом із гніздовою алопецією (61,36%) порівняно з дифузним офіазисом (36,00%) та типовим офіазисом (22,22%).
Клінічні спостереження свідчать, що системні інгібітори JAK можуть сприяти більш помітному відростанню волосся в ділянці лінії росту на лобі та вогнищевої алопеції, а також зупиняти прогресування випадіння волосся, хоча й дають обмежену регенеративну відповідь при потиличній локалізації та дифузній алопеції.
Обмеження дослідження включають ретроспективний дизайн, що обмежує можливість узагальнення, одноцентровий дизайн та недостатню статистичну потужність вибірки.
Висновок. Офіазис є хронічним захворюванням, що важко піддається лікуванню. Запропонована авторами система класифікації дозволяє точно ідентифікувати пацієнтів з гіршим прогнозом, що сприяє ранньому втручанню та персоналізованому підходу до лікування.
Li, F., Zhang, W., Wang, C., Zhang, J., Li, X., & Zhou, C. (2026). Clinical Characteristics, Subtype Classification and Prognostic Factors of Ophiasis: a Retrospective Study of 150 Patients with Therapeutic Implications. Journal of the American Academy of Dermatology. [PMID: 41730433]
Агоністи рецепторів GLP-1, які широко застосовують для лікування цукрового діабету 2-го типу та ожиріння, можуть приносити користь не лише для контролю маси тіла й рівня глюкози, а й покращувати прогноз у пацієнтів із гнійним гідраденітом (hidradenitis suppurativa, HS).
Токсичні ураження шкіри є одними з найпоширеніших побічних ефектів хіміотерапії та променевої терапії. Вони можуть спричиняти сильний біль, порушувати якість життя пацієнтів і навіть змушувати лікарів тимчасово припиняти протипухлинне лікування.
Чи потрібні щомісячні лабораторні дослідження всім пацієнтам, які отримують ізотретиноїн? Саме це питання порушили американські дерматологи у новій публікації JAMA Dermatology, закликавши переглянути усталену клінічну практику.
