Насьогодні єдиними схваленими FDA ліками для лікування андрогенетичної алопеції (АГА) є міноксидил для місцевого застосування і фінастерид для прийому всередину. Щоби вибір варіантів лікування АГА у жінок не був таким обмеженим, важливо вивчити можливість застосування інших препаратів.
Спіронолактон дотепер не схвалений FDA для дерматологічних захворювань, проте він був запропонований як потенційний засіб для лікування АГА через його здатність зменшувати концентрацію циркулюючих андрогенів і протидіяти андрогенним ефектам на волосяні фолікули. Було проведено огляд для встановлення ефективності і безпеки спіронолактону для лікування АГА у жінок.
Автори цього систематичного огляду проаналізували 12 досліджень з 286 учасниками, де використовувався спіронолактон для лікування АГА. Спіронолактон використовувався в якості монотерапії у 23,4% учасників. Решта пацієнтів використовували спіронолактон в поєднанні з міноксидилом для місцевого застосування, міноксидилом для перорального застосування, низькоінтенсивною лазерною терапією або препаратами заліза. Дози варіювали від 25 мг до 200 мг протягом від 6 місяців до 4 років. При монотерапії спіронолактоном у 33 з 67 пацієнтів спостерігалося підвищення щільності фолікулів і зменшення випадіння волосся. Спіронолактон був неефективний при дозах менше 100 мг, в той же час повідомлялося про поліпшення принаймні через 12 місяців при прийомі від 100 до 200 мг на добу. Найбільш частими побічними ефектами було запаморочення і відчуття слабкості. Про серйозні побічні ефекти, такі як гіпотензія, гіперкаліємія і алергічна реакція за типом кропив'янки, повідомлялося менш ніж у 2% пацієнтів.
Спіронолактон безпечний і ефективний для лікування андрогенетичної алопеції як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з міноксидилом для місцевого застосування.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Пероральный прием спиронолактона в лечении андрогенетической алопеции
В настоящее время единственными одобренными FDA лекарствами для лечения андрогенетической алопеции (АГА) являются миноксидил для местного применения и финастерид для приема внутрь. Чтобы выбор вариантов лечения АГА у женщин не был таким ограниченным, важно изучить возможность применения других препаратов. Спиронолактон пока что не одобрен FDA для дерматологических заболеваний, но он был предложен в качестве потенциального средства для лечения АГА из-за его способности уменьшать концентрацию циркулирующих андрогенов и противодействовать андрогенным эффектам на волосяные фолликулы. Был проведен обзор для установления эффективности и безопасности спиронолактона для лечения АГА у женщин.
Авторы этого систематического обзора проанализировали 12 исследований с 286 участниками, где использовался спиронолактон для лечения АГА. Спиронолактон использовался в качестве монотерапии у 23,4% участников. Остальные пациенты использовали спиронолактон в сочетании с миноксидилом для местного применения, миноксидилом для перорального применения, низкоинтенсивной лазерной терапией или препаратами железа. Дозы варьировали от 25 мг до 200 мг в течение от 6 месяцев до 4 лет. При монотерапии спиронолактоном у 33 из 67 пациентов отмечалось повышение плотности фолликулов и уменьшение выпадения волос. Спиронолактон был неэффективен при дозах менее 100 мг, в то же время сообщалось об улучшении по крайней мере через 12 месяцев при приеме от 100 до 200 мг в день. Наиболее частыми побочными эффектами было головокружение и ощущение слабости. О серьезных побочных эффектах, таких как гипотензия, гиперкалиемия и аллергическая реакция по типу крапивницы, сообщалось менее чем у 2% пациентов.
Спиронолактон безопасен и эффективен для лечения андрогенетической алопеции как в виде монотерапии, так и в комбинации с миноксидилом для местного применения.
James, J. F., Jamerson, T. A., & Aguh, C. (2021). Efficacy and Safety Profile of Oral Spironolactone Use for Androgenic Alopecia—A Systematic Review. Journal of the American Academy of Dermatology. [PMID: 34352345]
Агоністи рецепторів GLP-1, які широко застосовують для лікування цукрового діабету 2-го типу та ожиріння, можуть приносити користь не лише для контролю маси тіла й рівня глюкози, а й покращувати прогноз у пацієнтів із гнійним гідраденітом (hidradenitis suppurativa, HS).
Токсичні ураження шкіри є одними з найпоширеніших побічних ефектів хіміотерапії та променевої терапії. Вони можуть спричиняти сильний біль, порушувати якість життя пацієнтів і навіть змушувати лікарів тимчасово припиняти протипухлинне лікування.
Чи потрібні щомісячні лабораторні дослідження всім пацієнтам, які отримують ізотретиноїн? Саме це питання порушили американські дерматологи у новій публікації JAMA Dermatology, закликавши переглянути усталену клінічну практику.
