Згідно з результатами дослідження, опублікованого в журналі «Melanoma Research», лікування безпліддя пов’язане з помірним, але статистично значущим підвищенням ризику розвитку меланоми серед жінок, які мають проблеми з зачаттям.
Дослідники провели систематичний огляд та метааналіз, щоб визначити, чи частіше зустрічається шкірна меланома у жінок з безпліддям, які проходять лікування, порівняно з жінками з безпліддям, які не отримували такого лікування. Дані були отримані з 4 баз даних за період до березня 2025 року. Витяг даних та оцінка якості були виконані незалежно рецензентами з використанням шкали Ньюкасл-Оттава, а об'єднані коефіцієнти ризику (HR) та відношення ризиків (RR) з 95% довірчими інтервалами були проаналізовані з використанням моделей з випадковими ефектами.
Всього в аналіз було включено 14 проспективних когортних досліджень. До досліджень було залучено 322 105 жінок репродуктивного віку, у яких було діагностовано безпліддя, з яких 184 255 отримували лікування безпліддя (включаючи кломіфен, гонадотропіни та допоміжні репродуктивні технології [ДРТ]), а 137 850 — не отримували лікування. Тривалість спостереження становила від 8 до 35 років.
Зведений аналіз відносного ризику (HR) продемонстрував значущий зв’язок між лікуванням безпліддя та підвищеним ризиком шкірної меланоми (HR, 1,17; 95% ДІ; I² = 38,1%; P < 0,001). Підгрупи щодо застосування ДРТ (HR, 1,20; 95% ДІ) та будь-якого лікування безпліддя (HR, 1,16; 95% ДІ) мали значущий зв’язок із підвищеним ризиком меланоми, тоді як застосування кломіфену показало незначну тенденцію до підвищення ризику (HR, 1,75; 95% ДІ; P = 0,085). Застосування гонадотропінів не було істотно пов’язане з ризиком меланоми (HR, 1,03; 95% ДІ).
Для порівняння, об’єднаний аналіз RR не показав значущого загального зв’язку між вживанням препаратів для лікування безпліддя та ризиком меланоми (RR, 1,45; 95% ДІ; I² = 84,7%; P = 0,26), хоча застосування гонадотропінів було пов’язане зі значним підвищенням ризику меланоми в аналізі підгруп (RR, 3,22; 95% ДІ; P = 0,04).
Більшість досліджень були оцінені як середньої та високої якості за шкалою Ньюкасл-Оттава, з балами від 7 до 9.
Дослідники зробили висновок: «З огляду на поширення терапевтичних методик, що індукують овуляцію, ці результати підкреслюють важливість пильності у жінок з додатковими факторами ризику меланоми, такими як типи шкіри за шкалою Фіцпатріка I–II, наявність в анамнезі актинічного ураження, диспластичні невуси або генетична схильність (наприклад, мутації CDKN2A)».
Автори роботи також зазначили: «Зрештою, для уточнення стратифікації ризику пацієнтів та оптимізації профілактичних стратегій у цій вразливій групі пацієнтів будуть потрібні міждисциплінарні зусилля, що поєднують репродуктивну ендокринологію та дерматологічну онкологію».
https://www.dermatologyadvisor.com/news/fertility-treatments-may-increase-melanoma-risk/
de Araujo Paysano, M. L. B., Kreuz, M., Rebelo, T. G., Talah, B. A. D., Lôbo, A. D. O. M., da Silva, E. R., & de Moraes, F. C. A. (2026). Melanoma risk following fertility treatment in infertile women: a systematic review and meta-analysis. Melanoma Research, 36(3), 158-165. [PMID: 41947515]
Попри стрімкий розвиток штучного інтелекту, нове дослідження, опубліковане в JAMA Dermatology, демонструє: досвідчені дерматологи поки що залишаються точнішими за сучасні AI-моделі у діагностиці пухлин шкіри.
Раніше препарат лебрікізумаб у вигляді ін’єкції 250 мг/2 мл був затверджений для введення один раз на місяць, а тепер доступний у вигляді підтримуючої дози кожні 8 тижнів. Цей режим показаний дорослим та деяким дітям, хворим на екзему та атопічний дерматит (АД).
У журналі Dermatology дослідник Уільям Нам та співавтори опублікували оглядову статтю про роль блукаючого нерва та його електростимуляції (VNS) у патогенезі та терапії запальних захворювань шкіри.
