У цій роботі автори намагалися визначити фактори при постановці діагнозу пухирчатки та під час наступного спостереження, які можуть бути предикторами рецидиву.
Методи. Ретроспективно були зібрані клінічні та імунопатологічні дані при постановці діагнозу, при клінічній ремісії та першому рецидиві у пацієнтів з вульгарною або листоподібною пухирчаткою, а також принаймні протягом 36 місяців спостереження. На підставі профілю аутоантитіл при постановці діагнозу було визначено три серологічні підгрупи пацієнтів: (a) анти-десмоглеїн (Dsg)1-позитивні та анти-Dsg3-негативні; (b) анти-Dsg1-негативні та анти-Dsg3-позитивні; та (c) анти-Dsg1-позитивні та анти-Dsg3-позитивні.
Результати. Було зібрано дані 143 пацієнтів (83 жінки та 60 чоловіків). Середній вік початку захворювання був 55 років, у 29 (20,3%) пацієнтів була листоподібна пухирчатка, у 15 (10,5%) шкірна вульгарна пухирчатка, у 27 (18,9%) – вульгарна пухирчатка слизових, у 72 (50,4%) пухирчатка шкіри та слизових. Середній час спостереження становив 74 місяці. Початкове лікування полягало або в прийомі системних кортикостероїдів, або в поєднанні з імуносупресивними ад'ювантними препаратами. Підтримуюча терапія при першому рецидиві складалася переважно з монотерапії системними кортикостероїдами.
При аналізі всіх пацієнтів більш високий ризик рецидиву був виявлений при індексі площі поверхні тіла (BSA) 3 та при позитивному титрі анти-Dsg1 або анти-Dsg3 аутоантитіл під час ремісії.
Висновок. Незалежно від підтипу пухирчатки прогнозування ризику рецидиву після досягнення клінічної ремісії можна проводити на підставі індексу BSA та негативного титру аутоантитіл анти-Dsg1 та анти-Dsg3.
https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/34288016/
Genovese, G., Maronese, C. A., Casazza, G., Corti, L., Venegoni, L., Muratori, S., ... & Marzano, A. V. (2022). Clinical and serological predictors of relapse in pemphigus: a study of 143 patients. Clinical and Experimental Dermatology, 47(1), 98-106. [PMID: 34288016]
Пацієнти із системною склеродермією (ССД) або морфеа все частіше звертаються з питаннями щодо косметичних процедур, оскільки ці захворювання часто супроводжуються спотворюючими шкірними проявами, такими як мікростомія, стоншення губ, склеротичні бляшки або атрофія шкіри.
Ретиноєва кислота відіграє важливу роль у диференціації сперматогоній та ініціації мейозу, що дає біологічно обґрунтовані підстави для вивчення методів лікування на основі ретиноїдів у контексті чоловічого безпліддя.
Регулярна, довготривала терапія інтенсивним імпульсним світлом (IPL) є ефективною стратегією омолодження обличчя, яка значно покращує стан при еритемі, пігментації та зморшках. Результати цього дослідження були опубліковані в журналі «Journal of Cosmetic Dermatology».
