Згідно з результатами дослідження, опублікованого в журналі «Journal of the American Academy of Dermatology», комбіноване лікування пероральними інгібіторами Янус-кінази (JAK) та ексимерним лазером з довжиною хвилі 308 нм демонструє вищу ефективність та прийнятну безпеку порівняно з місцевим застосуванням такролімусу та ексимерного лазера при прогресуючому вітиліго у дітей.
У рамках сліпого рандомізованого дослідження дослідники розподілили 188 дітей віком від 2 до 18 років з прогресуючим вітиліго у співвідношенні 1:1 для отримання або пероральних інгібіторів JAK (барицитиніб 2 мг на добу або тофацитиніб 2,5 мг двічі на добу) плюс ексимерний лазер 308 нм двічі на тиждень (група А), або місцевого 0,03% такролімусу плюс лазер (група В) протягом 48 тижнів. Ефективність оцінювали за допомогою індексу VASI як первинної кінцевої точки, а вторинними показниками були індекс активності вітиліго (VIDA), індекс якості життя дітей з дерматологічними захворюваннями (CDLQI) та побічні ефекти.
З 188 дітей з прогресуючим вітиліго у дослідження було включено по 94 пацієнти в кожну групу, що склало 218 вогнищ у групі А та 221 у групі В. Істотних відмінностей у вихідних даних не було виявлено (P > 0,05). Ефективність барицитинібу та тофацитинібу не відрізнялася, тому результати були об’єднані.
На 48-му тижні група А продемонструвала значно кращі показники відповіді, ніж група В, у всіх локалізаціях, включаючи обличчя/шию (97,3% проти 59,5%), тулуб (89,3% проти 61,6%) та кінцівки (88,9% проти 64,9%), з помірною відповіддю в акральних ділянках (36,0% проти 0%; усі P < 0,001). Загальна відповідь становила 85,5 % проти 53,8 %, при цьому в групі А спостерігалися нижчі показники неефективності (4,6 % проти 16,3 %). Майже повна репігментація (> 95 %) відбулася у 33 ураженнях у групі А проти 3 у групі В.
Аналіз змішаних ефектів показав на 21,7% вищий рівень репігментації у групі А, ніж у групі В (β = 0,217; 95% ДІ; P < 0,001). Збільшення віку (β = -0,003; 95% ДІ, від -0,004 до -0,001; P < 0,05) та тривалість захворювання (β = -0,001; 95% ДІ, від -0,002 до -0,001; P < 0,001) знижували площу і швидкість репігментації. Репігментація була найбільшою на обличчі/шиї (β = 0,306; 95% ДІ, 0,284–0,329; P < 0,001) порівняно з акральними ділянками. Нефолікулярні ураження реагували краще, ніж фолікулярні (β = 0,262; 95% ДІ; P < 0,001).
В обох групах показники VIDA знизилися однаково, але якість життя значно покращилася в групі А до 48-го тижня (P < 0,001). Побічні ефекти були легкої та середньої тяжкості. У групі А спостерігалися тимчасові лабораторні відхилення та незначні інфекції, тоді як у групі В — везикули, гіперпігментація та свербіж. Серйозних інфекцій або проблем з безпекою не спостерігалося.
Обмеження дослідження включають односторонній сліпий дизайн, невелику кількість пацієнтів у комбінованій групі інгібіторів JAK, які отримували тофацитиніб, та відсутність системних кортикостероїдів як порівняльного препарату.
Дослідники зробили висновок: «Комбінація забезпечує вищу ефективність та безпеку, що підтверджує її використання як кращого терапевтичного варіанту в клінічній практиці».
Chang, S., Zhang, L., Liu, H., Qi, Z., Li, W., Sun, Y., ... & Jiang, G. (2026). Efficacy of oral JAK inhibitors combined with 308-nm excimer laser in pediatric progressive vitiligo: A multicenter study. Journal of the American Academy of Dermatology. [PMID: 41780599]
Інгібітори інтерлейкіну (ІЛ)-17 є ефективними та безпечними для пацієнтів із псоріазом, що уражає ділянки, які важко піддаються лікуванню, такі як шкіра голови, обличчя, геніталії та міжскладкові ділянки. Результати цього дослідження були опубліковані в журналі «Journal of Dermatological Treatment».
В International Journal of Dermatology вийшли друком результати багатоцентрового міжнародного дослідження трихоскопічних особливостей рубцевої алопеції (РА) у пацієнтів зі світлими та темними фототипами шкіри.
Згідно з результатами дослідження, опублікованого в журналі «Pediatric Dermatology», порушення стану нігтів значно частіше зустрічаються у дітей із синдромом Дауна (СД), ніж у дітей без СД.
