За даними дослідження, опублікованого в журналі British Journal of Dermatology, застосування топічних кортикостероїдів (ТКС) в цілому як протизапального засобу при різних дерматологічних захворюваннях не пов’язане з виникненням цукрового діабету 2 типу, хоча часте призначення, триваліший сумарний термін застосування та використання препаратів високої потужності пов’язані з підвищеним ризиком.
Дослідники вивчали зв’язок між впливом ТКС та ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу, а також те, чи впливали на цей зв’язок характеристики лікування.
Для цього дослідники використали національну базу даних медичного страхування та коди МКХ-10 пацієнтів у Південній Кореї, щоб провести популяційне, поздовжнє, когортне дослідження. Вплив ТКС оцінювали протягом 5 років (2012–2016 рр.) на основі будь-якого застосування ТКС. Пацієнтів спостерігали ще протягом 6 років (2017–2022 рр.) до моменту виникнення цукрового діабету 2 типу, смерті або закінчення періоду дослідження. Пацієнти, у яких раніше було діагностовано цукровий діабет або рівень глюкози в крові натще становив щонайменше 126 мг/дл, були виключені з дослідження.
Усього до аналізу було включено 685 389 дорослих (середній вік — 43,6 року; 45,8 % чоловіків) без діабету на початку дослідження, яким було щонайменше 20 років. Особи, які застосовували ТКС (n = 171 349), порівняно з тими, хто не застосовував (n = 514 040), частіше страждали на ожиріння; не курили та не вживали алкоголь; мали вищу частоту атопічного дерматиту, псоріазу, цереброваскулярних захворювань, ішемічної хвороби серця, дисліпідемії та гіпертонії; а також мали нижчі рівні загального холестерину та тригліцеридів.
Показник захворюваності на цукровий діабет 2-го типу становив 13,35 на 10 000 людино-років, при цьому медіана тривалості спостереження становила 10,55 років. Між групами не було виявлено різниці в кумулятивній захворюваності (P = 0,130).
Протягом 5-річного періоду впливу, після коригування на потенційні фактори, що можуть спотворювати результати, загальне застосування ТКС не було пов’язане з підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Було виявлено зв’язок між вищою частотою призначення (щонайменше 10 рецептів) (скоригований коефіцієнт ризику [aHR], 1,26; 95 % ДІ; P < 0,001), довшим сукупним терміном експозиції (щонайменше 6 місяців) (aHR, 1,45; 95 % ДІ; P < 0,001) та застосуванням ТКС високої потужності (aHR, 1,15; 95 % ДІ; P = 0,006) з підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу.
Відповідно, менше ніж 10 рецептів на ТКС (aHR, 0,94; 95 % ДІ; P = 0,022), тривалість застосування менше 6 місяців (aHR, 0,95; 95 % ДІ; P = 0,025) та застосування ТКС низької потужності (aHR, 0,83; 95 % ДІ; P < 0,001) були пов’язані з нижчим ризиком.
До обмежень дослідження належить використання рецептів як показника дотримання режиму лікування, а також наявність лише однієї расової групи серед досліджуваних пацієнтів.
«Ці результати вказують на потенційну цінність стратифікації ризику розвитку цукрового діабету 2-го типу на основі конкретних моделей експозиції до місцевих кортикостероїдів», — зробили висновок дослідники.
Kim, H. N., Bae, Y., Kim, H., Lee, J. H., & Song, S. W. (2026). Topical corticosteroid use and risk of type 2 diabetes mellitus: a nationwide cohort study. British Journal of Dermatology, ljag165. [PMID: 42046999]
В журналі JAMA Dermatology дослідник Д. Перес та співавтори із США опублікували результати економічного аналізу доцільності перорального прийому нікотинаміду для профілактики базальноклітинної (БКК) та плоскоклітинної карциноми (ПКК).
Автори цього дослідження задалися питанням: які системні молекулярні механізми лежать в основі терапевтичної ефективності пароксетину у пацієнтів із рефрактерною еритематозною формою розацеа, і чи можна визначити білкові біомаркери для прогнозування клінічної відповіді?
Попри стрімкий розвиток штучного інтелекту, нове дослідження, опубліковане в JAMA Dermatology, демонструє: досвідчені дерматологи поки що залишаються точнішими за сучасні AI-моделі у діагностиці пухлин шкіри.
